- винуватець
- [виенува/теиц']
-а/ц':а, ор. -а/ц:еим, м. (на) -а/ц:еив'і/-а/ц':у, мн. -а/ц':і, -а/ц':іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
винуватець
Смотреть что такое "винуватець" в других словарях:
винуватець — тця, ч. 1) Той, хто вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || чого. Той, хто є причиною чого небудь. 2) діал. Боржник … Український тлумачний словник
винуватець — 1) (чого той, хто спричиняє що н., зазв. погане), призвідник, призвідець, призвідця 2) (той, хто вчинив що н. погане, завинив у чомусь), винний, винуватий, провинник Пор. злочинець … Словник синонімів української мови
винуватець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
причинца — винуватець … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
винний — I ви/нен, ви/нна, ви/нне. 1) Який вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого небудь. || у знач. ім. ви/нний, ного, ч. Той, хто скоїв злочин, провинився у чому небудь; винуватець. 2) Який має борг. II а, е … Український тлумачний словник
винуватий — а, е. 1) Який вчинив що небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого небудь. || у знач. ім. винува/тий, того, ч. Той, хто провинився у чому небудь; винуватець. 2) В якому виражається усвідомлення вини, провини. 3)… … Український тлумачний словник
винуватиця — і. Жін. до винуватець … Український тлумачний словник
привідець — рідко приво/дець, дця, ч., розм. 1) Призвідник бунту, змови і т. ін. || Заводій (звичайно на гулянці). || Той, хто є причиною чого небудь; винуватець. || Організатор чого небудь. 2) Те саме, що ватажок 1). || Організатор, ідейний, політичний… … Український тлумачний словник
призвідник — а, ч. Той, хто зачинає, організує що небудь. || Той, хто спричиняє що небудь. || Винуватець чого небудь … Український тлумачний словник
причинець — нця, ч., заст. Винуватець, призвідник … Український тлумачний словник
